 |
Спапуасине поняття «моніторинг» означає не контроль результату, а відстежування діяльності
|
У славному місті Хмельницький в усіх школах щороку проводять ось такий «моніторинг навчальної діяльності школярів».
Спочатку вираховують, скільки дітей закінчили семестр з високим рівнем навчальних досягнень з того чи іншого предмету, далі з достатнім рівнем, потім з високим та достатнім, а потім вираховують, який це відсоток від загальної кількості дітей…
Два запитання знавцям:
1. Який сенс вираховувати «% росту якості», якщо школи запросто можуть завищувати оцінки для гарного показника у звіті?
2. Спапуасине поняття «моніторинг» – означає не контроль результату, а відстежування процесу діяльності, виявлення тенденцій та динаміки її розвитку. А що з'ясовують у Хмельницькому за допомогою тієї таблиці?
P. S. Перші висновки з дискусії:
Ми є свідками дикого за розмірами, глибиною та абсурдністю – каргокульту в освіті.
Ми почули загадкові слова іншомовного походження на кшталт моніторинг, рейтинг, тестування, фандрайзінг…
Ми спапуасили все це і довели до повного абсурду.
Як наслідок, рейтинг учнів класу стає інструментом репресивної педагогіки, а рейтинг школи, який вираховується за кількістю переможців олімпіад та конкурсів, веде до підміни місії школи.
Під виглядом «моніторингу навчальної діяльності школярів» ми проводимо аналіз формальних результатів і лише заохочуємо процентоманію.
А потім дивуємось чому наш очеретяний освітянський літачок не летить, зовні ж він ніби схожий на справжні літаки.
Найсумніше, що у підсумку обговорення цього педагогічного каргокульту буде висновок: так, наш педагогічний літак з очерету не злетів, тож будемо тепер його робити з соломи!
P. S. Disclaimer
«Я не знаю, добре це чи погано».
Див. «Притча: добре чи погано?»
Я - неупереджений експерт, який лише намагається поінформувати вас про існування реальних альтернатив.
Продукувати потік «довгої мови, що має дуже короткий зміст», - не моя стихія. Кожен мій матеріал не є істиною «в останній інстанції», це лише інформація для роздумів, яка має підтекст і затекст.
Я не намагаюсь дати прості відповіді на складні питання, адже вони завжди неправильні.
Я усвідомлюю, що у сфері освіти єдино правильних відповідей не існує взагалі.
Утім, ваші погляди на цю проблему, якими б вони не були, - найкращі! Це єдино правильні погляди, які дозволяють вам не виходити з вашої «зони комфорту».
P. S. S. Так, я згоден з Льюїсом Керролом, справді «найкращий спосіб пояснити - це самому зробити!». Та не треба посилати мене працювати директором школи, я вже це робив упродовж 12 років.
Хай у вас усе виходить. Будьмо!
