ТОП-10 чудернацьких шкіл у світі

 Школа, де можна сваритися і нічого не робити, школа пригод, школа на плаву та інші дивовижні навчальні заклади з усього світу. Допоки у вітчизняній освіті розмірковують над  нововведеннями, у світі більшає шкіл, які вже активно застосовують освітянські ноу-хау, використовуючи новітні методи викладання і не тільки.


       У деяких із них на зміну залізній дисципліні приходить лібералізм і заняття з кроскультурних комунікацій. Учителі вигадують безліч хитрощів, аби зацікавити дитину навчанням: походи, покази фільмів, гранти на наукові дослідження, шкільні свята тощо. До того ж у кожній із таких шкіл обов’язковий індивідуальний підхід. Пропонуємо вам рейтинг 10 найбільш незвичайних шкіл у світі.

Джерело 

Навіщо сертифікація і чому вчителі її проходитимуть

Досі сертифікація вчителів як табула раса: про неї чули, але достоту не знають, як відбуватиметься. 
Розгляньмо, що вже відомо про сертифікацію в Україні, а також як це відбувається на прикладі США 
Сертифікація вчителів передбачена у проекті Закону України «Про освіту» (№ 3491-д), прийнятого за основу 06.10.2016. Міністр освіти і науки називає сертифікацію передовсім як засіб пошуку вчителів — провідників якісних змін в освіті. До проходження сертифікації не зобов’язуватимуть, на відміну від атестації. 

Очікувана сутність сертифікації вчителів в Україні 

Якщо керуватися проектом закону № 3491-д, то сертифікація педагогічних працівників є однією з багатьох складових трирівневої системи забезпечення якості освіти (ЗЯО). 

Заходи, інструменти та процедури ЗЯО передбачатимуть: 

• внутрішньо — у закладах освіти 
• зовнішньо — над закладами освіти 
• у самих органах управління й установах, діяльність яких спрямована на зовнішнє ЗЯО. 

Власне сертифікація вчителів є одним із варіантів зовнішнього ЗЯО.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1280-qqq-17-m4-26-04-2017-navshcho-sertifkatsya-chomu-vchitel-prohoditimut

Кваліфікація вчителя - найбільший виклик, - Гриневич

Сучасні учні чекати поетапного впровадження масштабної реформи вже не можуть

Знання чи вміння їх застосовувати? На що робити наголос у сучасній шкільній освіті, особливо враховуючи те, скільки нових знань щорічно, щоденно з'являється в інформаційному просторі? Про зміни у програмах середньої школи, мотивацію вчителів працювати по-новому, а студентів навчатися, «Укрінформ» спілкувався з міністром освіти Лілією Гриневич.

Ліліє Михайлівно, за минулий рік відбулися зміни, зокрема, в початковій школі оновили програми. Також з наступного навчального року запроваджується 12-річна школа. Чого очікувати далі, які зміни будуть у школі ще?

Перш за все, у нас є зараз є два головні завдання. Стратегічне завдання - впровадження реформи Нова українська школа, в перший клас якої діти підуть у 2018 році. Це потребує створення нового Держстандарту спочатку для початкової, а потім для базової та старшої школи.

Він створюватиметься з огляду на компетентністний підхід та нові методики навчання. Тобто школа даватиме дітям не лише знання, а також стійкі вміння і ставлення, цінності, що потребує зовсім іншого підходу до формування змісту освіти. Після того, як буде написано та затверджено новий Держстандарт, на його основі формуватимуться типові навчальні плани і, звісно, нові навчальні програми.

Але відкритим залишається питання, як покращити умови навчання тим дітям, які зараз навчаються в школі. І тому не менш важливе завдання - оновлення чинних шкільних програм. Очевидно, що зміст освіти, який ми сьогодні маємо в школі, і традиції навчання вже не влаштовують сучасних дітей, і чекати поетапного впровадження масштабної реформи вони не можуть.

Детальніше

Ігор Лікарчук: а у вас вивчають «рівень навченості» учнів?

Вивчення т. з. «рівня навченості» - суто російська методика, яка розроблена та використовується в Росії

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Колеги! А чи у школах, де Ви працюєте, визначають так званий «рівень навченості» учнів? Бо мені все частіше почали писати у приваті, що визначають. Навіть проводять якісь моніторингові дослідження (????) з вивчення «рівня навченості». Вибачайте за тавтологію. Тож хочу, щоб знали ви і передали це тим, хто вивчає чи проводить такі моніторинги.

• По-перше. Вивчення так званого «рівня навченості» - суто російська методика, яка розроблена та використовується в Росії. Методика, про яку майже немає доступної інформації. Мені соромно за те, що ця російська методика використовується в Україні. Ганьба. Про це не можна мовчати.
• По-друге. Консультації з відомими світовими фахівцями з питань оцінювання якості освіти дають підстави стверджувати, що ця методика не є тим інструментом, з допомогою якого можна отримати валідні результати. Починаючи від того, що вона розроблялася для п’ятибальної школи оцінювання, і закінчуючи її повною алогічністю та відсутністю належного наукового обґрунтування. ЇЇ запровадження відновлює в школах процентоманію в гірших традиціях середини 50-х років минулого століття.
• По-третє. Потрібно не соромитися називати прізвища тих, хто тягне цей методичний продукт сумнівної якості в наші школи. Краще не вивчати і не моніторити, аніж це робити з його допомогою. Патріотизм виявляється не лише під час виховних годин.

Тож давайте серйозно задумаємося над цими проблемами. Не мовчіть!

Джерело

Освітні експерти звертають увагу на те, що в сучасній освіті найслабшою ланкою є управління освітою

Відсутність творчості веде до примітивізму

Перечитуючи коментарі директорів і вчителів про стан справ в школах, можна впасти у відчай. А ще як побачити, що пишуть ті ж директори, заступники, вчителі про шкільне життя, про свою діяльність, про заходи з національно-патріотичного виховання. Стає зрозумілим: ніяка реформа не допоможе нам з тим освітнім менталітетом, що у нас є. Про проблеми сучасної української освіти та можливі шляхи покращення ситуації розмірковує Олександр Остапчук.

Одні розпинають директорів, які вони «князьки», інші на вчителів – які вони недолугі, треті пишуть, як вони організовують педагогічні ради-фуршети з банально-примітивними питаннями, четверті – дякують своїм вчителям за прикрашену школу тощо.

Один директор пише: «Треба в школі створити такі умови, щоб той, хто не хоче змін, або пішов зі школи, або почав щось робити». Яка мудрість! Так ти ж директор – от і зроби так, як пишеш і допиши «У мене в школі такі умови, що працювати всім в насолоду!»

Далі пишуть, що директор в школі не любить, коли з’являється творча особистість, яка сама знає, як проводити урок, а ще й незалежна. Незалежна від чого чи кого? Навіть найслабший в професійному розумінні директор, буде радіти, що в школі хоч якісь досягнення є. Тому не треба «сплітати» дурниць, а працювати так, щоб можна було запросити до себе людей і сказати: «От в освіті є багато проблем, називайте будь-яку - і я розповім, як наша школа з нею справляється».

Продовження