Що бачать діти в школі? Їх замучили заходами для галочки. Галочки, галочки й тільки галочки. А для чого вчителям ці "галочки"?!!!
Автор: Віктор Громовий
|
Радянський тип event-менеджменту, замість побудови простору ціннісного орієнтування, продовжує домінувати у наших школах і ВНЗ...
У радянські часи використовували поняття «культурно-масовий захід(рос. мероприятие)». Звісно, ті чи інші «виховні заходи» в основному проводились не для дітей, а "для галочки" у звіті. Як правило, проводили їх за готовим сценарієм з використанням усього арсеналу засобів так званої репетиційної педагогіки.
Досі згадую той «цирк», який почався в моїй рідній Новопразькій середній школі після того, як у 7 класі наша класна керівниця віднайшла в журналі «Воспитание школьников» сценарій виховної години на тему «Красная гвоздика – цветок революции» і вирішила провести «відкритий захід». Два місяці нас мордували репетиціями після уроків, а іноді й замість уроків. Ми виходили з цих репетицій голодні та злі… Тоді я був готовий власними руками задавити революцію червоних гвоздик у Португалії. Мене досі тіпає від слів пісні «Красная гвоздика» (слова Л.Ошанина, музыка А.Островского): «Красная гвоздика — спутница тревог, красная гвоздика — наш цветок». Тьху!!!
Тож, результат тієї «виховної години»(ми робили зразково-показовий «монтаж»), яку ми кілька разів показували якимось тіткам з райвно був прямо протилежний, задекларованій виховній меті.
Утім, нашу класну керівницю усі хвалили, а нас вона тільки сварила: могли б і краще проспівати ту кляту пісню. Дякую, Ларисо Михайлівно, за те, що «сформували» в мені стійкі антикомуністичні переконання і відразу до репетиційної педагогіки.
Ще тоді продвинуті педагоги "били в набат": ми перетворюємо всю "виховну роботу" у серію "холостих пострілів", у нас є «кавалькада заходів» на папері й порожнеча в душі…
Немає коментарів:
Дописати коментар