Напередодні 9 березня, дня народження Тараса Шевченка, — дати, яку щороку
пафосно й масштабно відзначають в Україні, розмірковуємо про те, як зробити
класика доступним і сучасним. Та чи варто осучаснювати взагалі? Пропонуємо
чотири ідеї для уроків, що дозволять зробити Тараса Григоровича ближчим та
зрозумілішим для дітей.
Навіщо осучаснювати?Чи можна стягувати з Тараса Григоровича кожух і
заміняти його косухою? Дозволено садити його на байк? А якщо приміряти окуляри
від сонця, то це вважатиметься блюзнірством?
Найважливішим для вчителя сьогодні мало би стати усвідомлення: доки
Шевченко залишатиметься закам’янілою й утвердженою Академією наук,
літературознавством чи міністерством постаттю на сторінках підручників, доти
триватимуть учнівський спротив з одного боку і вчительське незнання, як до
нього підступитися, з іншого.
Завжди будуть ті, хто цитуватиме літературознавця Івана Дзюбу:
«Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки
розуміємо себе — свій час і Україну в ньому». І наполягатимуть на
тому, що достатньо просто читати твори класика.
Учитель, на жаль, фізично не може розібрати детально кожен текст: спершу
прочитати, пояснюючи не лише значення окремих слів, а й реалії, історичні
контексти, потім з’ясувати проблематику, далі проаналізувати художні засоби, і
згодом, що не менш важливо, дати простір учням для письмової роботи,
креативного чи компаративного завдання.
Світ героїв Шевченка, та й самого автора, надто далекий від сучасних дітей,
їхніх інтересів та цінностей. Як зробити проблеми з творів класика, мотивацію
його персонажів та декорації доби ближчими й зрозумілішими? Як адаптувати і
наблизити ті реалії до сьогодення? Як зруйнувати стіну упереджень та визволити
Шевченка з полону стереотипів? Дуже серйозні запитання, пошук відповідей на які
вимагає часу та зусиль.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар